Новий фільм за коміксами DC «Флеш» не став проривним літнім блокбастером, про який всі говорять. Так, це добротний кінокомікс із міцним сюжетом, сильною акторською грою головних персонажів (особливо у неординарного Езри Міллера, який втілив одразу дві різні версії титульного персонажа), чисельними камео та відсилками. Але... тут і питання, що залишаються нерозкритими, і певні сумнівні жарти, та графіка, яку намагаються подати як творчий вибір. Втім, плюси все ж переважають, а емоційне наповнення додає неповторне забарвлення.
Маркетинг фільму акцентувався на повернення Бетмена з фільмів 80-90-х у виконанні Майла Кітона, показом інших версій героїв DC та переписом історії екранного всесвіту. Це все загально широке, в якому можна легко загубитися, але, на диво, при всіх цих атрибутах, це «Флеш» - цілковито фільм про Баррі Алена. І навіть при тому, що тут є дві версії цього персонажу, головним героєм лишається протагоніст Езри Міллера, який прийшов із кіновсесвіту з Беном Аффлеком у ролі Бетмена та Галь Гадот як Диво-жінки.
Відчувається, що фільм (враховуючи всі етапи виробництва) робили з десяток років, міняючи підходи та режисерів. Є не дотиснуті моменти, які могли дати більше віддачі. Не говорячи про вирізані епізоди та інші моменти, які мали підводити до нових, але постійно зазнаючих змін, планів студії Warner Bros. на розвиток DCEU.
https://youtu.be/RqW5LPW4ozk
Як персонаж Барі Ален має міцну передісторію та оріджин, які вже показували на малих екранах у двох серіал. Але в DCEU, при збереженні головних елементів (втрата матері Баррі, невинно обвинувачений батько, дружба з Айріс Вест), зекранного втілення Езри Міллера зробили якусь недолугу копію. Попри вже явний розвиток Флеша, у порівнянні до попередніх появ у фільмах DCEU, герой так і залишається молодиком із суперсилами, якому дай посміятися. І таке враження лишається навіть при дуже особистій і емоційний історії про його мати. Історії, яка в кінці стрічки навіть зуміє вичавити сльози з глядача. На особисту думку, підхід, коли юну натуру Флеша показували би не через недотепні жанри, а через його позитивний підхід, краще би підійшов для DCEU. Слід були йти протореною стежкою від серіального Флеша Гранта Гастіна і передавати цього героя як супергероя, що надихає.
Найбільш сильними елементами фільму є емоційні складові.
У обидвох версіях Баррі напрочуд чудово виписані емоційні підґрунтя історії. Те, як молодший Баррі бореться за ідеальний варіант майбутнього, і те, як оригінал має цьому запобігти, дійсно передає моральний компонент, який виноситься в центр сюжету. Відчуття втрати, пережите кілька разів, нетривале віднайдення щастя і смирення з тим, що так, як було раніше, вже не буде - це ті емоційні гойдалки, які разом з головним героєм пройде і глядач, разом сумуючи за його матір'ю. І все – через якусь банку томатів.
Майбутнє для кіновсесвіту DC?
На жаль, попри анонси про загравання із метавсесвітами, зміною історії та новими планами Warner Bros. на розвиток фільмів під режисерським наглядом Джеймса Ганна, «Флеш» аж ніяк до цього не підвів. Він не обнулив історію світу, де він отримав початок, не привів до логічного фіналу кіносвіт, у який потрапив, і не дав зрозуміти, на що чекати далі. Як і у фільмі, найкращим поясненням глядачу буде мішанина зі зварених спагеті. Митарства Баррі крізь час і простір призвели до зміни, із появою на екрані ще одного втілення Бетмена. Але вже в наступних фільмах про це і словом можуть не згадати. Ба більше, початок фільму дає глядачам сумне нагадування, що все могло піти інакшим шляхом, із героями Ліги Справедливості, які допомагають і взаємодіють постійно один з одним. А так, як ще одна метафора з фільму - поломане назад гідно не склеїш. Сподіваємося написати кіновсесвіт DC з нового початку все ще вийде...
Немає коментарів:
Дописати коментар