«Людина-мураха» – відгук на фільм

«Людина-мураха», мабуть, є найнетиповим фільмом про супергероїв за кілька останніх років. Гумористичний фільм про пограбування на чолі із героєм, що не має зверхнього пафосу чи бажання чинити правосуддя – це мало схоже на Марвел. Фільм, якби не декілька сцен, подекуди притягнутих за вуха, вибивається із усієї лінійки кіновсесвіту Марвел. Стрічка доволі самоцентрична і головним чином розповідає дві історії відносин батько-донька.

Сюжет крутиться навколо Скотта Ленга у виконанні Пола Радда, гарного хлопчини, але із занадто розвиненим почуттям справедливості, власне через яке і йому доводиться бути поза законом і мати проблеми із спілкуванням власною донькою, яка живе у його колишньої дружини. За ззбігом обставин головний герой потрапляє в коло зору видатного науковця Генка Піма (Майкл Дуглас), який за для збереження миру у світі хоче передати йому свою колишню роль супергероя –Людини-мурахи. Для Піма розробка, що давала змогу зменшуватися, вартує більше за життя, а її таємниця, яка могла при комерційному використанні принести мільони, зберігається як від уряду, так і від власної компанії. Проте з плином часу вже новий керівник його компанії Дарел Крос сам доходить до сторення цієї технології, яку він бажає поставити на військові рейки.

Скотта Ленга тренують стати новою Людиною-мурахою, супергероєм, що може моментально змінювати до мініатюрного свій розмір, зберігаючи силу, а також може спілкуватися і контролювати, як це не дивно, мурах. У фільмі достатньо екшену, але можливо замало мікроскопічного оточення героя в моменти, коли він одягає суперкостюм, бо ще однієї сцени на вподоби останньої битви у дитячій кімнаті стрічці явно не завадило би додати.